Український добровольчий рух має глибоке коріння. Першим масовим виступом на захист батьківщини у ХХ столітті стало створення добровольчого легіону Українських Січових Стрільців у 1914 році. Визвольні змагання 1917–1921 років і боротьба за державність під час Другої світової війни відкрили нові героїчні сторінки цієї традиції. У 2014 році нація добровольчим рухом розпочала черговий виток збройного захисту своїх кордонів своєї держави.
Як і 100 років тому, потужний внесок в оборону роблять саме добровольці. Особистим досвідом поділяться чотири ветеранки, які, пройшовши Революцію Гідності, добровільно продовжили шлях на фронті російсько-української війни.
Ветеранки, які брали участь у Революції Гідності та добровільно продовжили боротьбу на фронті російсько-української війни напередодні Дня добровольця дискутували про роль жінки у воєнних діях.
“Усі жінки пішли добровільно на фронт. Їх туди ніхто не кликав. Армія має бути престижною і добровільною. Щоб люди хотіли туди йти і розуміли, навіщо вони це роблять”, – Катерина Приймак, ветеранка, парамедик батальйону “Госпітальєри” на зустрічі “Жіноче обличчя військової звитяги”.
У дискусії взяли участь:
• Тетяна Швидченко – кандидатка історичних наук, засновниця освітньої організації “Експертний корпус”;
• Олена Білозерська – офіцер Збройних Сил України, журналістка, блогерка, громадська діячка;
• Ніна Прокоп’єва – учасниця 16 Сотні Самооборони, старший стрілець 1-го батальйону оперативного призначення НГУ імені Кульчицького;
• Катерина Приймак – ветеранка, парамедик батальйону “Госпітальєри”, координаторка комунікаційного напрямку Жіночого ветеранського руху, учасниця проекту “Невидимий батальйон”;
• Олена Рекус – медик Медичної служби Штабу національного спротиву.
Організатори: Національний музей Революції Гідності, освітня організація “Експертний корпус”.