«Закон про п’ять колосків»

За кілька зірваних на полі колосків – розстріл або багаторічне ув’язнення з конфіскацією усього майна. Таким радикальним кроком радянська влада взялася «остаточно вирішувати» українське питання, прирікши на голодну смерть мільйони українців.

7 серпня 1932 року вийшла постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення громадської (соціалістичної) власності».

Постанова про «охорону соціалістичної власності»

Ця постанова визначала власність колгоспів (худобу, реманент, а головне – урожай) «священною і недоторканою», а людей, які намагалися привласнити хоч найменшу частинку – «ворогами народу». Покарання – розстріл із конфіскацією усього майна, а за пом’якшувальних обставин – позбавлення волі не менше, ніж на 10 років. Амністія заборонялася.
У народі цей жорстокий акт отримав більш промовисту назву – «Закон про п’ять колосків».

Акт начальника охорони артілі “Спільна нива” (с. Мачухи) про затримання П. О. Бадьорного за крадіжку колосків з колгоспного лану. 9 липня 1933 р. Держархів Полтавської області, ф.р-2020, оп.1, спр.962, арк.3.

Віднині власна нива, в яку було вкладено стільки сил і надій, і яка для селянина споконвіку символізувала достаток і можливість спокійно пережити зиму, ставала смертельною загрозою. Зі спогаду Михайла Гавриленка, 1919 р.н., з Котельви: «…Як хтось там вийде на свою ниву й ріже колоски й впіймали його, то судять. Охраняли поле, ну це як вловлять, тут кажуть «враг народу», його як заберуть, то його й нема. Ото таке було, значить…».

Чекісти біля вилученого збіжжя. Херсонщина, 1932 рік

Слово свідкам:

«…А ми біжимо, може, де найдем колосочок. А за колоски, як хтось піде нас обирає, якщо не загребено, то заберуть і б’ють…» (Катерина Матвійченко, 1922 р.н., Малі Сорочинці).

«Дві жінки весною пішли в поле, позбирати почорнілі колоски після зими, під снігом у воді. Колоски ті пшениці почорніли, вони їх позбирали, а їх по дорозі зупинили й заслали на 10 років» (Свідчення очевидця Комісії Конгресу США, інтерв’ю LH 36).

Охорона зерна від голодних селян

«За п’ять колосків могли дати пожиттєве покарання. Та людей засуджували і відсилали до тюрми не лише за зібрані колоски, а це відносилось до всього: буряк, кукурудза…» (Ганна Фінашкіна 1924 р. н., с. Придніпровське, Чорнобаївський район).

Прийом зерна від селян на зсипному пункті Союз хліба с Кагарлик, Київська область, 1932 р.

До початку 1933 року за цією постановою було засуджено 54 645 осіб, з них 2110 – до страти.

Нагадаємо, що Україна 24 листопада 2018 року відзначає 85-роковини Голодомору.

До слова, Український інститут національної пам’яті просить інтернет-користувачів для дописів, що стосуються річниці трагічних подій, послуговуватися хештегами – #Голодомор85 #Holodomor85.

Власне бачення українського художника і дизайнера Богдана Гдаля символу Дня пам’яті жертв Голодомору.