4 березня Володимиру Івасюку мало б виповнитися 74 роки. Але він прожив лише 30.
Його твори стали класикою української музики, яка вражає і захоплює. “Червона рута”, “Водограй”, “Я піду в далекі гори”, “Пісня буде поміж нас» сьогодні так само популярні, їх знають і переспівують.
Потужний потенціал Івасюка був закладений з самого народження – батьки назвали сина Володимиром в честь поетів Сосюри та Cамійленка.
У 10 класі Володимир Івасюк потрапив у скандал з розбитим бюстом Леніна, що вплинуло на його шкільну репутацію. Через це він спершу не потрапив до Чернівецького медичного інституту, хоч і вдало склав вступні іспити. Студентом інституту став через рік, через рекомендації від заводу “Легмаш”.
Після медичного Івасюк навчався у Львівській консерваторії. Ті роки були піком його продуктивності: авторські пісні перемагали на багатьох конкурсах в межах СССР та за кордоном, а «Червона рута» стала справжнім світовим шлягером. За одну ніч він міг написати оркестрову партитуру для 60 інструментів по пам’яті.
Про його творчість знімали фільми, вийшла платівка зі збіркою шлягерів – Івасюк ставав дійсно впливовою фігурою.
Сестра Володимира у коментарі Суспільному описала конфлікт, який назрів у композитора з радянським режимом:
“Йому неодноразово робили зауваження, чому ти пишеш тільки українське. Він казав: “Тому що я українець і я того хочу”. Хто робив зауваження, я пригадати не можу, але те, що вони були, особливо в останній період творчості, це точно. Хотіли від нього іншого, а він не хотів”.
24 квітня 1979 року Володимир Івасюк зник.
Його батьки подали заяву до міліції, але там ніхто не збирався розслідувати справу серйозно. За кілька тижнів пошуки припинили.
Тіло Володимира випадково знайшли на початку травня у Брюховицькому лісі під Львовом.
Слідчі хотіли виставити композитора божевільним самогубцем. Під час розслідування всі факти, які свідчили, що це було вбивство заперечували. Лише у лютому 2015 року колишній прокурор Львівської області Роман Федик заявив, що Володимир Івасюк був убитий “співробітниками КГБ”.
Партія довго не давала згоди на поховання композитора на Личаківському цвинтарі. У газетах заборонили друкувати некрологи і співчуття рідним Івасюка. Його похорон перетворився на мовчазну акцію протесту. Тисячі українців вийшли на вулиці Львова, які були вистелені квітами.
У 2019 році Київський науково-дослідний інститут судових експертиз провів слідчі експерименти й встановив, що Володимир Івасюк не міг вчинити таке самогубство – для цього потрібно було кілька людей.
Попри все, геній Володимира Івасюка вічно житиме в наших серцях. Сьогодні його творчість знову на піку популярності, живить дух боротьби і обрамлює вершини української культури.