Так вийшло, що КОМУ ВНИЗ – єдина команда, день народження якої організовують поціновувачі. Цей жарт стосується спонтанної зустрічі шанувальників творчості КОМУ ВНИЗ з нагоди 30-ї річниці команди.
Зустрічі передувала поява зворушливого відео, на якому чудові люди кожен у різних куточках землі та у своїй характерній манері виконують рядки пісні «Неба зорі».
Ми раді, що задум Експертного корпусу та видавництва Zалізний тато у прагненні зустрітися підтримали із півсотні учасників. З нами усіма трапилася чудова тепла історія і попри відсутність музикантів КОМУ ВНИЗ – великий КОМУ був посеред нас.
Замість репортажу ми підготували витяги зі стрімів Ростислава Мартинюка та Всесвітньо-броварського телебачення, які вони провадили 10 лютого.
Олексій Бешуля: Ми проводимо аморально маленький кіпіш – для того щоби до нас не мали претензій правоохоронні органи (принаймні сьогодні).
Ігор Ляшенко: Ми з дружиною прочитали в ФБ, що це зустріч прихильників, а самого КОМУВНИЗУ не буде. Та в нас вино є, цукерки є. Необов’язково чекати сам гурт!
Оксана Ляшенко: Я називаю це кохання з першого прослуховування. Це буває дуже рідко. У 1991 я почула «До Основ’яненка». Це був хіт-парад по ТБ. Друге місце було у КОМУ ВНИЗ, а перше – «Суботів».
Ігор Ляшенко: А для мене – «Вийди, змучена людьми»! Це просто фантастика!
Ростислав Мартинюк: А вас не лякала така їхня готичність?
Ігор Ляшенко: Це наше рідне. Ми ж виховувалися на Uriah Heep,а потім їх замінив КОМУ ВНИЗ. А потім українська музика стала настільки багата…
Ігор Ляшенко: Ідучи сюди, закачали 25 пунктів зі збірки «Реформація». Щоби настроїтися. Хоча ми завжди налаштовані на КОМУ ВНИЗ. Але тільки на 5% рівень патріотизму падає – треба слухати КОМУ ВНИЗ.
Оксана Ляшенко: Вкололися і пішли))
***
Ростислав Мартинюк: Марку, коли ви вперше почули КОМУ ВНИЗ?
Марко Супрун: У Вінніпезі на концерті Червоної Рути. Була група українців, які це фільмували, а тоді влаштовували табори для студентів. Тоді до нас приїхала група з Нью-Йорка, яка показувала що коїться в Україні. Тоді почалася дивна міфологія – нас переконували, що Середа – вчитель у дитсадочку.
Ростислав Мартинюк: Ну, він переконливий вихователь. А чи є у вас якась романтична історія, пов’язана з вами, Уляною і КОМУ ВНИЗ?
Уляна Супрун: Ну, є одна історія. 1994 року Марко приїхав в Україну спостерігачем на вибори. Був у Донецьку. КОМУ ВНИЗ, Мертвий півень та інші команди їхали із великим туром під гаслом «Молодь іде голосувати і радісно співати» (чи якось так). Українська рок-музика була дуже впливовою. Марку було класно на концерті, класно спілкуватися із музикантами. Але вони всі поїхали з міста раніше за нього.
Отож Марко стоїть на тому совковому донецькому вокзалі. Йому з поїзда махають руками музиканти. Він лишається на самоті. Марко дзвонить мені: «Я хочу поїхати додому – не можу тут бути!» Кажу: «Ні! Ти мусиш залишитися!» Це було романтично)
Марко Супрун: Уляна змусила мене взяти себе в руки)
***
Ростислав Мартинюк: Що ваше улюблене у КОМУ ВНИЗ?
Олексій Годзенко: Два кольори.
Ростислав Мартинюк: Романе, а яка ваша улюблена композиція?
Роман Кулик: Холодний Яр. То є дуже атмосферна композиція, яка надихає українців до борні!)
Аліна Карбан: А я все люблю. Я давня фанатка і майже ровесниця гурту.
***
Весь цей прекрасний стрім тривав доки підвозили апаратуру. Тоді з’явився мікрофон і телекамери. А спогади не зникли!
***
Дмитро Савченко: Сьогодні народилася велика українська готична армада, яка розпочала новий параграф української музичної історії. І саме музика КОМУ ВНИЗ виховала наших новочасних героїв, які проявили себе у революціях, московсько-українській війні. Часто наріжні, доленосні події відбувалися під композиції і слово гурту.
Колись такі зустрічі як сьогодні були традицією. Уперше фан-клуб зібрався 1997 року біля пам’ятника Тарасу Шевченку. Тоді не було соцмереж і мобільних телефонів. Тому ми готувалися, малюючи від руки оголошення про зустріч. Ксерили їх і розклеювали центральними станціями київського метрополітену. На нашу першу зустріч прийшло близько 40 людей. Такого ми не сподівалися. Прийшли і хлопці з КОМУ ВНИЗ. Таких мітингів відбулося близько 5. І сьогодні ми відроджуємо цю традицію.
Настя Сніжна: КОМУ ВНИЗ – це не лише музика, естетична насолода. Це кістяк, який складається з нас усіх, хто поряд. Ми можемо розраховувати одне на одного. Адже ми бачимося і на концертах, і на барикадах, і в мандрах. Сьогодні особливо цінний момент, коли ми можемо зібратися завдяки радісному приводу, що є рідкістю в наш час.
Марко Супрун: Вчені кажуть, що для песика 1 рік дорівнює 7 років розвитку людини. Мені здається, що для КОМУ ВНИЗ час лине дуже повільно. І я хочу щоби він плинув ще повільніше, щоби КОМУ мав більше часу продовжувати культурну революцію.
Руслан Андрійко: КОМУ ВНИЗ сформував з мене націоналіста і підтримують віру у вищі ідеали. А сьогодні хочу привітати гурт з таким серйозним ювілеєм від імені фестивалю Голосіївська Криївка, який завдяки голосу Андрія Середи, залунав на всю Україну.
Я знаю людей,які завдяки КОМУ ВНИЗ взяли до рук Кобзар, зрозуміли його. Нехай таких буде більше, як і пісень КОМУ ВНИЗ!
Ростислав Мартинюк: Дивлюся, що для сьогоднішнього зібрання КОМУ ВНИЗ і Шевченко – наскрізна тема. Очевидно, що команда посприяла тому, щоби Шевченко був сприйнятий як поет війни, а не гармонії. Хоча для нього війна і була гармонією.
Шевченко до КОМУ ВНИЗ і після – це різний Шевченко. Якось на початку 90-х слухав збірку української музики. Лунає «Стоїть в селі Суботові». А я думаю, яку актуальну пісню написали хлопці, вміють кон’юнктуру ловити!))
Думаю, для самого Середи Шевченко читається у розрізі війни. Не війни як щось поваляти. А як спротив гріху і пеклу, яке насувається. Середа і Шевченко добре знають, що пекло не фантазія. Воно існує. Слава їм.
Олександр Данілов: Вітаю нас всіх із тим, що є гурт, який нас всіх об’єднав. КОМУ ВНИЗ я вперше почув в кінці 90-х. Це команда, яка об’єднує дуже різних людей, які завдяки КОМУ стали добрими друзями. Тож зі святом!
Уляна Супрун: 30 років – це майже досить часу, щоби змінити країну. Коли Мойсей та ізраїльтяни вийшли з Єгипту – вони 40 років ходили пустелею, доки стали вільними людьми. КОМУ ВНИЗ розпочав цю революцію. Чекаємо ще 10 років, щоби стати вільними людьми як КОМУ ВНИЗ нас запрограмував. Бо вони передбачили все від часу своєї появи.
Поруч з українцями в кожному переламному моменті стоїть КОМУ ВНИЗ – чи це революції, чи війна. Їхня музика грає в наших головах.
Дякую, що ми сьогодні разом, чим би хто не займався – ми маємо одну ідею і нас поєднує музика КОМУ ВНИЗ.
Юрій Дмитренко: КОМУ ВНИЗ я почув років 10 тому. Це музика, яка надихає і під час тренувань зараз, і в той час, коли я був на війні.
Любомир Гойсак: Хотілося би згадати 1998 рік, 10 річницю створення КОМУ ВНИЗ. Маю теплі спогади з першого прийому в РУВД. Ми розклеювали відксерені листівки з повідомленням про зустріч прихильників КОМУ. Якомусь дєдушкє здалося, що хлопці розклеюють свастику. Нас перепинив міліціонер та спитав документи. Ми були неповнолітні і документів у нас не було. МИ пояснювали, що йдеться про музичний гурт, але нам не повірили. Тож довелося дізнатися, що таке РУВД у юному віці. Після того я ще неодноразово дізнавався, що воно таке – але вже мав паспорт.
Зустріч була всього цього варта. Андрій Середа приніс на касеті щойно записаний «Кленовий вогонь» і ми змогли послухати цю пісню серед перших.
Дмитро Савченко: Треба згадати той епізод, коли під сценою на Європейській площі ми змушені були битися з гопарями. Тоді у шалені 90-ті на сцені протягом одного вечора виступали всі – від Ірини Білик до Іви Бобула. Ми ж прийшли адресно на КОМУ ВНИЗ. Коли хлопці вийшли на сцену – ми підняли червоно-чорний прапор. За нашими спинами гопарі вимагають прибрати прапор, бо він їм «заважає». Зачепилися під час виконання «Навського великодня». У Андрія Середи аж брови здійнялися догори – під сценою видовище було колоритне: летять пляшки, валяються люди. Углиб натовпу проривається наряд беркута і гамселить всіх підряд.
Нас посадили в «бобік», де перебували, доки нас не визволив помічник народного депутата Павла Мовчана.
Любомир Гойсак: Це були просвітницькі акції. Бо гопніки і міліція дізнавалися, що таке КОМУ ВНИЗ і червоно-чорний прапор))
***
Після невеличкого перепасовування словами і мікрофоном – в хід пішли чай, шампанське і цукерки.
Апогеєм народного святкування стало встановлення величезного банера КОМУ ВНИЗ на мості Небесної сотні.
Дякуємо всім за участь у події! Діліться своїм враженнями!
Також радимо переглянути першу половину стріму ВБТ, де відбувається міфотворення навколо постаті Великого КОМУ.